Готика в сучасній архітектурі

       Спальня в готичному стилі

Першим етапом створення готичного стилю в інтер’єрі спальні є зміна форми дверного отвору: зі стандартного на арковий. Двері варто підбирати зі скляними вітражами. Щоб повною мірою відчути атмосферу замку середньовічної епохи, слід придбати велике двоспальне ліжко, виготовлену з темної деревини, над якою бажано спорудити справжній балдахін або його імітацію. Зробити це можна і самостійно. Для цього в стіну вбивають кілька цвяхів, на які вішають гардини, а потім красиво укладають і закріплюють складки. Приліжкові тумбочки необхідно прикрасити масивними свічками різної довжини в темних кольорах. Додатковими елементами готичного інтер’єру є шовкова постільна білизна червоного кольору, підвішена до стелі люстра, виконана в техніці «художня ковка», двостулкова шафа з натурального дерева, що стоїть на високих ніжках. Підлогу слід застелити килимом насиченого кольору, можна синього.

Вітальня в готичному стилі

Декорувати підлогу вітальні в готичному стилі допоможе ламінат, малюнок якого імітує камінь. Домогтися відповідного освітлення можна за допомогою класичної підвісної люстри. Ефектно в готичному інтер’єрі вітальні будуть виглядати вітражі з багатобарвним склом, які внесуть в кімнату загадковість і естетичність. Для обробки стін краще всього використовувати тканинні шпалери в приглушених тонах. Нотку аристократичності внесе в інтер’єр камін, оформлений витонченої ліпниною. М’які меблі для вітальні варто підбирати фіолетового, червоного або чорного кольору з обшивкою з оксамиту. Доповнити готичний інтер’єр вітальні допоможуть стилізовані під старовину підлоговий годинник, гобелени в масивних рамах, пуфи невеликих розмірів з оббивкою з червоного оксамиту і дерев’яні масивні стільці.

Готичний стиль для кухні

Головним елементом будь-якої кухні є стіл, а для кухні в готичному стилі щонайкраще підійде стіл з різьбленими елементами. Доповнити готичну атмосферу тут допоможуть металевий посуд і декоративні кубки, які допоможуть створити атмосферу середньовічного замку. Підлогу варто декорувати керамічною плиткою, а стіни — деревом, тим самим надаючи приміщенню приємний естетичний зовнішній вигляд. Не варто забувати і про побутову техніку, яка в готичній кухні повинна бути вбудованою. Посилити ефект Середньовіччя допоможуть: кухонний гарнітур з дерева темних кольорів і плетені декоративні кошики.

Робочий кабінет у готичному стилі

Основним атрибутом робочого кабінету в готичному стилі є масивний різьблений стіл з дерева темного кольору, який оснащений великим висувним ящиком. Посилити ефект допоможуть стільці з м’якими сидіннями і високими різьбленими спинками, оббитими оксамитом. На стіни можна повісити світильники-канделябри, а в кут кабінету поставити велику ковану скриню. Нотку містики в інтер’єр зможе додати статуя горгульї з металу. Кабінет в готичному стилі важко уявити без стін, облицьованих різьбленими панелями з дуба, і підлогового килима з геометричним малюнком в насичених кольорах. Крім того, в оформленні кабінету в готичному стилі вітається використання старовинної зброї або геральдичної символіки.        

Підкреслити готичний стиль в інтер’єрі цієї кімнати допоможуть різьблені кубки з металу і ковані свічники, а велика кількість старовинних картин і книг дозволять створити атмосферу таємничості та загадковості. Стилізуючи оформлення приміщень під середньовічний замок, можна створити незвичайно естетичну і величну атмосферу в домі, з нотками містики і розкоші.

Неоготика

Ідея відродити готичну архітектуру на новому етапі належить англійським діячам з грошима і дозвіллям. В Британії добре зберіглися зразки соборів, церков і замків доби готики і романського стилю, що сприймалися характерною рисою національної культури. На відміну від країн континентальної Європи, цікавість до готики в країні практично не вщухала на протязі століть. Навіть запровадження протестантизму ( у формі англіканства), відхід місцевого священства від католицизму, не увірвали цікавості до готичної архітектури. Її місцеві форми були підтримані професорами та студентами англійських університетів ( Оксфорд, Кембрідж ) навіть у 17 столітті, ігноруючи досвід новітніх європейських стилів. Представник англійського класицизму 17 ст. архітектор Крістофер Рен вибудував вежу Томаса у Оксфорді з використанням готичних форм, ігноруючи і європейське надбання тогочасного бароко, і власний досвід.

У 18 столітті готичні форми у якості декору присутні в магнацьких садибах англійських аристократів. Моду на готичний декор в інтер'єрі започаткував Хорас Волпол, що справило враження не тільки на друзів чи візітерів до його садиби.

Початок відновлення англійскої готики розпочався в Британії в кінці 18 ст. через розчарування англійських діячів у ідеалах французької революції 1789 - 1793 рр., які почали вводити насиллям і терором та через пошуки національного архітектурного стилю.

Увагу сучасників прикували експерименти по відновленню форм готичної архітектури, які розпочав Вільям Бекфорд. Син мэра Лондону у 1795 р. розпочав будівництво у Вілтширі власної садиби Фонтхілл-ебби. Родзинкою проекту стала восьмикутна 90-метрова вежа. Зовнішні фасади садиби сильно нагадували форми готичного абатства, що й означено у назві садиби (еббі - абатство). Назва досить розповсюджена з доби англійської реформації, коли конфісковані споруди католицьких монастирів і монастирських земель передали новим світським власникам. Так католицькі колись абатства і сакральні споруди стали житлом дворянських родин.

Садиба Фонтхілл-ебби приваблювала не тільки готичними формами, а і подіями, бо тричі за 30 років обвалилася її вежа. Будівництво і ремонти тривали до 1813 року. Садиба Бекфорда та її скандальна слава мала вплив на сучасників, а її сенсаційна «слава» наробила галасу в Європі. По смерті власника вежа в черговий раз обвалилася, а садибу зруйнували.

Але досвід не пропав задарма. Інженерна школа британців з 17 ст. посіла провідні позиції в Європі. В 19 ст. англійці, французі и німці жваво дискутують, де саме виникла європейська готика. Але перше місце в відновленні форм середньовічної архітектури віддали Великобританії. Були використані нові інженерні досягнення при збереженні середньовічних готичних форм. Так виникла неоготика 19 ст.

Готика як стиль епохи Ренесансу

Готика зародилася в Північній частині Франції (Іль-де-Франс) у середині ХІІ ст. і досягла розквіту в першій половині ХІІІ ст.

Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковної основи зберігалися в ідеології і культурі епохи Готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим по призначенню і релігійним по тематиці: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами. Готичний стиль, це художній стиль, що з'явився завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної і частково Східної Європи (між серединою ХІІ-ХVІ століть.) Термін «готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським». З початку XIX ст., коли для мистецтва X — XII ст. був прийнятий термін романський стиль, були обмежені хронологічні рамки готики, у ній виділили ранню, зрілу (високу) і пізню фази.

Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи будинків. Особливе місце в мистецтві готики займав собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (вітражів). Непорівнянне з людиною простір собору, вертикалізм його веж і склепінь, підпорядкування скульптури динамічним архітектурним ритмам, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.

Розвиток мистецтва готики відбивало і кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил — міських, торговельних і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки слабшали підвалини середньовічного релігійно-догматичного світогляду, розширювалися можливості пізнання і естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічні системи. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура. Міські архітектурні ансамблі включали культові і світські будинки, зміцнення, мости, колодязі. Головна міська площа часто оббудовувалася будинками з аркадами, торговельними і складськими приміщеннями в нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці; вузькі фасади 2-, рідше 3-поверхових будинків з високими, фронтонами вибудовувалися уздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багато прикрашеними проїзними вежами. Замки королів і феодалів поступово перетворювалися в складні комплекси фортечних, палацових і культових споруджень. Звичайно в центрі міста, пануючи над його забудовою, знаходився замок або собор, який ставав осередком міського життя.

Відомо, що готичний художній стиль, визначився у своїх типових рисах під час розвитку західноєвропейської середньовічної художньої культури. Беручи початок в середині XII ст. у північних та центральних областях Франції на теренах Іль де Франса, він отримав загальноєвропейське поширення і пройшов ряд самостійних етапів еволюції та національних версій.

Розквіт середньовічної художньої культури виник на базі інтенсивного соціального руху широких народних мас, які викликали ще задовго до формування мистецтва могутні ідеологічні течії. Художня культура сягає корінням безпосередньо до самодіяльної практики соціального низу. Таким чином, прагнення особистості на увагу до себе підготувало основу для появи нових форм та способів самовираження у художній культурі.

Зі зростанням чисельності міст та піднесенням ролі, яку вони відігравали, зростала потреба в нових формах організації праці. Ремісники у містах об‘єднувалися в союзи та цехи. Зміцнення міських ремесел сприяло формуванню міської культури.

В багатьох містах на базі церковних та приходських шкіл виникали університети, як нові форми культурно-просвітницьких установ. Вони сприяли розвитку освіченості та поступово змінювали мислення середньовічної людини. Посилюється дух раціоналізму, дух допитливості, встановлюється тенденція до дослідження нового. Зростала індивідуалізація світовідчуття кожної особистості. Поступово університети перетворилися на своєрідні інтелектуальні центри. На зміну романському мистецтву прийшла готика. Синонімом варварства назвали історики Відродження середньовічне мистецтво. На відміну від романського, готичне мистецтво «пропагує» інтерес до людських почуттів, звертається до краси реального світу, повертається до індивідуальності. Готичне мистецтво є символом квітучих торговельних і ремісничих міст-комун, що домоглися популярності й самостійності усередині феодального світу. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором. Для готичного стилю характерні гострі споруди, зі стрілчастими склепіннями, безліч кам'яного різьблення і скульптурних прикрас.

Для готики характерний символіко-алегоричний тип відображення. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи будинків.

Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів).

Звичайно в центрі міста західноєвропейських країн, пануючи над його забудовою, знаходився собор, який ставав осередком як церковного, та і міського життя. У ньому поряд з богослужінням влаштовувалися богословські диспути, розігрувалися містерії, відбувалися збори городян.

Собор мислився свого роду зводом знання (головним чином богословського), символом Всесвіту, а його художній лад, що сполучив урочисту велич з жагучою динамікою, достаток пластичних мотивів зі строгою ієрархічною системою їхньої супідрядності, виражав не тільки ідеї середньовічної суспільної ієрархії і влади божественних сил над людиною, але і зростаюче самосвідомість городян, каркас зі стовпів (у зрілій Готиці — пучка колон) і стрілчастих арок, що спираються на них.

Структура будинку складається з прямокутних осередків (травей), обмежених 4 стовпами і 4 арками, що разом з арками-нервюрами утворять ост хрестового склепіння, заповненого полегшеними невеликими склепіннями — розпалубками.

Бічний розпір склепіння головного нефа (або нави) передається за допомогою опорних арок (аркбутанів) на зовнішні стовпи — контрфорси. Звільнені від навантаження стіни в проміжках між стовпами прорізаються арковими вікнами. Нейтралізація розпору склепіння за рахунок винесення назовні основних конструктивних елементів дозволила створити відчуття легкості і творчої величі зусиль людського колективу.

У Франції кам'яні готичні собори — одержали свою класичну форму. Як правило, це 3—5 — нефні базиліки з поперечним нефом — трансептом і напівкруговим обходом хору («деамбулаторієм»), до якого примикають радіальні каплиці («вінець капел»). Їх високий і просторий інтер'єр зазвичай осяяний кольоровим мерехтінням вітражів. Враження нестримного руху вгору і до вівтаря створюється рядами струнких стовпів, могутнім злетом гострих стрілчастих арок, прискореним ритмом аркад верхньої галереї (трифорія). Завдяки контрасту високого головних і напівтемних бічних нефів виникає мальовниче багатство аспектів, відчуття безмежності і величі храмового простору.

На фасадах соборів варіюються стрілчасті арки і багаті архітектурно-пластичні декорації, деталі — візерункові вимперги, фіали, краббі і т. д. Статуї на консолях перед колонками порталів і в їх верхній арковій галереї, рельєфи на цоколях і в тимпанах порталів, а також на капітелях колон утворять цілісну символічну сюжетну систему, у котру входять персонажі й епізоди Священного писання, алегоричні образи. Кращі здобутки готичної пластики — декор, статуї фасадів соборів у Шартрі, Реймсі, Ам’єні, Страсбурзі перейняті одухотвореною красою, щирістю і шляхетністю.

У XIV столітті бурхливий розвиток європейських міст стимулював демократизацію готики, її застосування в позакультовій архітектурі. Елементи готичного стилю починають використовувати навіть у предметах повсякденного вжитку (меблі). Історія мистецтва оперує поняттями «англійська, французька, німецька готика».

Протягом подальшої (від XIV ст.) історії ставлення до готики було неоднозначне. Приблизно до середини XVIII століття готика асоціювалася з «варварським мистецтвом», сприймалася як порушення художнього смаку, симетрії й пропорцій. Вважалося, що готичне мистецтво принижує людину, викликає почуття страху та приреченості. Приязнь у сприйнятті готики пов'язана з ідеологією німецького й французького романтизму, які наново «відкрили» цей стиль, наголосивши на її здатності пробуджувати в людини почуття піднесеного, величного захоплення. Значення готики в історії європейської культури було підкреслено й у 19-20 століттях появою неоготичних тенденцій у мистецтві багатьох країн Європи (неоготика Чехії, Німеччини, Англії, Угорщини, Польщі, навіть України.

У творенні нової архітектури провідну роль відіграли ченці, а маршрути прощі полегшили обмін ідеями. Зі зростанням нових міст на заході виявилася тенденція до перетворення романського стилю на готичний. Власне, пізньороманський стиль витворив усі формальні передумови готики (стрілчаста арка, аркбутан, ребристе склепіння). Бракувало лише нового поштовху до розуміння простору в русі, що переймав усі маси й відкривав нові напрямки розвитку дії. Подибуваний у Даремі подвійний ефект (рух уздовж та вгору) треба було зробити якомога динамічнішим і легшим, аби вірника у костелі поривало водночас до вівтаря і вгору, до неба. Це потребувало нової сукупності напруг і звільнюючих ритмів, і вони з'явилися на хорах Сен-Дені у сорокових роках XII ст. Рух до вівтаря опоряджувався багатими новоствореними ритмами, одначе у першу чергу підкреслювалась вертикаль. Гармонійний всесвіт романського стилю перетворився на динамічний, спрямований угору всесвіт готики: знову тріумфував образ небесної гори. Поривання угору остаточно зосередилося у шпилі.

Зовнішні особливості узгоджувалися з внутрішніми: було видно, як споруда збиралася докупи й підносилась. Проте усередині передусім наголошувалося на емоційному враженні. Якщо з зовнішнього боку то була священна гора, яка радо дотикалася неба, то у внутрішній порожняві (ще — горбок Венери, відьомський пагорб) розташовувався цілий світ ритмічних форм, які водночас звільнювали і сковували глядача. Сторіччя, що породило готику, було також великою добою схоластичної науки, спроб створити енциклопедичні системи знання, яке гармонувало з природною і духовною дійсністю, Історією та Божим заміром, розумом і вірою, а також визначало місце людини у всесвіті. Подібним чином і кафедра була водночас алегоричною і органічною космічною звісткою. Для Північної Європи характерна цегляна готика. Найзнаменитішим циклом скульптур періоду готики незаперечно вважається скульптурний декор собору в Наумбурзі. Рельєфи «Страстей Христових», зображені на огорожі західного хору («Таємна вечеря», «Зрадництво Іуди», «Взяття під варту»), сповнені надзвичайного драматизму, реальності подій, проникливої достовірності. У самому приміщенні хору наумбурзькі майстри поставили 12 статуй засновників храму. Це ціла галерея людських характерів, дуже різних і протиставлених один одному.

Будинок моєї мрії

Особисто я не маю захмарних мрій щодо мого майбутнього будинку. Хтось марить про декілька поверхові вілли на березі моря, чи розкішні котеджі на схилах Альп. У мене ж є два основні бажання,чесно кажучи, я навіть не знаю, що хочу більше.

Перша моя мрія – будинок в готичному стилі. Незалежно від того відокремлений це будинок, чи квартира, від кількості кімнат та місцезнаходження, стиль оформлення – найбажаніший критерій для мене. Якщо розглядати найпростіший варіант однокімнатної квартири, то, напевне, я б хотіла щоб на стінах була художня цегляна кладка, або її імітація. При неможливості які-небудь шпалери, незалежно від кольору, але знову не відходячи від стилю. Обов’язково повинні бути підсвічники на стінах, або їх імітація. Геть усі меблі темних кольорів, так як і штори. При розгляданні більш складних варіантів, як дво- і трикімнатні квартири, ніяким ліжкам з балдахінами чи надбудовами немає місця у моєму домі. Від ідеї вітражних вікон я б теж відмовилася, адже помешкання не є церквою. Якщо ж дати фантазії волю, то хочу ще й особисту бібліотеку у якій-небудь кімнаті.

 

Другою моєю мрією є дерев’яний будиночок десь біля лісу. Я не маю якихось побажань щодо оформлення, просто дерев’яний будиночок. Але при такому варіанті дуже важливе розміщення, атмосфера, так би мовити. От прокидаюсь я вранці, відкриваю вікно, а там прекрасні природничі краєвиди, замість кам’яних поверхівок і надзвичайно чисте і свіже повітря.

Якщо усе складеться добре, то матиме місце ідея суміщення двох дитячих мрій: готичної квартири, як місця постійного проживання, і дерев’яний котедж, як заміський будиночок для сезонного відпочинку. Як би надумано, чи по-дитячому це не виглядало, але такі мої мрії, а, можливо навіть і плани на майбутнє.